Цитата: olga.olga от 16 февраля, 2026, 20:41

Робота за кордоном: ти повинний бути глухим, німим і здоровим.
От багато хто пише. Я навіть зараз перечитую коментарі — і бачу: «Та ви ж виїхали, вам там круто». І в мене завжди виникає одне й те саме питання: а вас що, хтось тримає? Їдьте і ви.
Бо ніколи людина не зрозуміє, як це — добре чи погано — поки не взує чужі тапки і не пройде той самий шлях.
Робота за кордоном… Знаєте, яка вона насправді? В більшості випадків від тебе хочуть, щоб ти просто працював: гарно, швидко, мовчки. Щоб не розмовляв, не відволікався. І бажано — щоб не хворів. Бо за кордоном не люблять, коли хворіють. Не люблять лікарняні.
І знаєте, що найстрашніше? Дуже багато людей через таку роботу втрачають здоров’я.
Я спілкуюся з людьми, які працюють на прибиранні — і в них проблеми із суглобами, у них викручує руки, болить все тіло. Це дуже важка робота.
Знаю дівчат, українок, які працюють у ресторанах. Вони перечищають по два-три мішки картоплі, моркви, цибулі. Тягають відра по 15–20 кілограмів з водою і тими овочами. І знаєте що? Вони навіть не питають, чому роботодавець не купить техніку, яка б це полегшила. Бо бояться. Бояться втратити роботу.
І цей страх — він змушує людей мовчати. Терпіти. Забувати про себе.
Коли я працювала, я дуже часто бачила: люди хворі, кашляють, чхають, з температурою — але йдуть на роботу. П’ють ліки, щоб просто витримати зміну.
І скажу чесно — я теж так робила. Перший рік я дуже боялася втратити роботу. Ходила з пакетиками фармацитрону, пила його прямо на роботі. Боялася пропустити день, боялася взяти зайвий вихідний. Виходила на всі переробки, не відмовляла, старалась бути гарною працівницею.
І знаєте, що я зрозуміла? Це нікому не потрібно.
Ніхто не пожаліє вас за те, що ви працювали хворі. Ніхто не оцінить, що ви себе ламали. За кордоном ти маєш бути глухий, німий і здоровий. Отаких людей хочуть бачити.
І якщо ви будете часто ходити на лікарняний — повірте, довго вас тримати не будуть.
За свій невеликий досвід роботи в Португалії я дійшла одного висновку: працювати на когось — це часто означає втрачати себе.
Навіть якщо ти будеш викладатися на всі 100%, виконувати всю роботу і старатися більше за всіх — для багатьох це не означає, що ти хороший працівник. І повірте, ніхто вас за це по головці не погладить.Більше того — ваше таке відношення до роботи може ще й не сподобатися іншим працівникам. І знайдуться ті, хто буде підставляти, тиснути, заздрити.
Я не кажу, що всі такі. Але такі люди є.
Завдяки своєму блогу я спілкуюся з великою кількістю людей. І знаєте, що я чую від них? Працювати за кордоном — це часто означає забути про себе. Стати сірою мишкою. Не висовуватись. Не мати своєї думки. Бути тінню.
І це дуже важко. Дуже.
Чим більше добра ти робиш — тим менше це цінується. І чим ти щиріший — тим більше знайдеться тих, кому це не подобається.
Я можу розповісти сотні історій, які мені довіряли люди. Але чи це щось змінить?

Тому не судіть людей за те, що вони виїхали. За те, що у них, можливо, щось виглядає краще.
Приїдьте без знання мови. Спробуйте знайти роботу. Пройдіть цей шлях — мігранта. І тоді поговоримо.
Бережіть себе. Любіть себе. Не губіть себе роботами.
Бажаю всім здоров’я, миру, любові і взаєморозуміння.
І, будь ласка, не ображайте один одного в коментарях — через мову, погляди чи вибір.
Всім добра.